Зелінська (Мальон) Вероніка Любомирівна

Зелінська (Мальон) Вероніка Любомирівна народилася 22 січня 1969 року. Навчалась у Вигодській середній школі. У 1994 році закінчила Львівський торговельно-економічний університет. Займається підприємницькою діяльністю. Мама двох дітей. Вишивка стала її життям. Вишиває з дитинства. На початках це були рушники, сорочки, суконки, картини, вишиті хрестиком. Пізніше почала вишивати гобелени на бамбуковій сітці та картини косим хрестиком. В її доробку є чудовий об’ємний вертеп, де фігури кожного персонажу різдвяного таїнства вишиті. Її роботи були представлені на районних та обласних виставках.

Турчин (Тугай) Марія Іванівна

Народилася пані Марія 25 серпня 1940 року у с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківсьої області. За фахом – інженер, а також громадсько-культурна діячка, Почесний член «Просвіти», майстер народної творчості Прикарпаття, член Правління та Ради міського об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Християнської спілки «Відродження», голова міської організації «Меморіал».

Володіє різними техніками вишивки, прикрашання виробів бісером і передає їх молоді.

Андрусяк Тетяна Петрівна

Майстриня проживає в м. Івано-Франківську. Закінчила  Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника та  Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. На сьогодні працює у головному управлінні статистики. Вишивкою займається з шести років. Протягом років приймає участь у виставковій діяльності Прикарпаття.

Зіняк Наталія

Народилася і проживає у м. Івано-Франківськ. Освіту здобула у Львівському державному технікумі легкої промисловості, за фахом технолог. У легкій промисловості понад 20 років: працювала на Львівському швейному підприємстві "Силует" та ТОВ "Тикаферлюкс".

Понад 10 років займається виготовленням вишиванок.
 

З 2015 року фрілансер в різних проектах. Приймала участь у проекті «Реконструкція народного одягу Західної Бойківщини», описала основи виконання ручних робіт при виготовленні та оздобленні вбрання, етапи виготовлення вбрання західних бойків.
 

Ділиться секретами виготовлення вишиванок, проводить майстер-класи.

Кучер Богдан

Богдан Кучер (молодший) народився в м. Івано-Франківськ на Святвечір 1984 року. Навчався в Івано-Франківських середніх школах № 23 та № 25, художній школі. Згодом закінчив   національний технічний університет нафти і газу. Працює в економічній сфері.

Кожен приходить у світ обдарований певними талантами та покликанням. Богдан Богданович Богом даний талант до творчості розвиває та вдосконалює з дитинства. В його доробку картини та  ікони вишиті  хрестиком і бісером, які прикрашають світ своєю творчістю й неповторністю.

Дорошенко Марія

Художники пишуть картини,
Поети складають вірші
Фотографи творять світлини,
А я просто так, для душі.

Дорошенко Марія Андріївна народилася в 1994 році в селі Заланів. Закінчила Рогатинський державний агроколедж за спеціальністю технолог. Ще в школі полюбила уроки трудового навчання. Там навчилася вишивати,  хрестиком, в'язати, пізніше навчилася вишивати низинкою та бісером.

Марія з бісеру вишиває картини, виготовляє різні композиції, вишиває чоловічі сорочки, жіночі костюми, блузки. Церкві подарувала вишиті бісером образи «Ісуса Христа та Пречистої Діви Марії». Щира, відкрита, талановита та творча.

Кочержук Ірина

Кочержук (Андрухів) Ірина Іванівна народилася і проживає в м. Надвірна. Закінчила Дрогобицький педагогічний університет  ім. І. Франка за спеціальністю «Вчитель трудового навчання і креслення».  Працює у Надвірнянському районному центрі дитячої творчості та національно-патріотичного виховання молоді.  Коло її творчих інтересів різноманітне: шиє, вишиває, займається бісероплетінням, з підручних матеріалів створює різноманітні поробки. Вишиває з дитинства хрестиком, мережкою, низинкою. Любов до шиття та вишивки передалася від бабусі Марії Іванівни.

Ірина Іванівна займається дизайном одягу. У її колекції сорочки, спідниці, сукні, а також рушники, салфетки, картини, ікони вишиті нитками та бісером,  які милують око багатством елементів і кольорів, їх обрядовою значимістю, дивовижною мистецько-художньою довершеністю. Свої роботи п. Ірина творить для родини,  друзів і для всіх тих, хто любить народне мистецтво.

Сталенна Зоряна

Сталенна Зоряна Богданівна народилася 15 січня 1983 року у селі Кутці Івано-Франківської області.  Після закінчення школи поступила в Рогатинський державний аграрний коледж, який закінчила в 2002 році. Згодом вступила до Львівської Академії ім. Гжицького на факультет технології і переробки м'ясо-молочних продуктів,який закінчила в 2006 році. Працювала оператором на фірмі ТзОВ «Хімпласт». Потім лаборантом хімічного аналізу на ТзОВ ВКФ «Скло-Пак». Вишивкою займається з дитинства.

Фрунза-Петричук Анна

Фрунза-Петричук Анна народилася 22.10.77 р. За фахом менеджер по туризму. Ще із дитинства, проживаючи в с. Великий Рожин Косівського р-ну, вишивала низинкою подушки, рушники та скатертини до церкви. У школі в гуртку на верстаті ткала рушники. Вишила хрестиком багато чоловічих вишиванок. Можливо тому, що виросла в гірських мальовничих Карпатах, все життя обожнює природу, квіти. Із 2010 р. захопилась вишивкою бісером "рубкою" де якраз і відтворює на полотні квіткові орнаменти. Одного разу виставила світлину з вишитою нею сорочкою в соціальну мережу і з того часу вже 7 років вишиває на замовлення. Має, на сьогодні, більше 120 вишиванок, які носять в Україні, Ізраїлі, Чехії, Росії, Канаді, США,  Англії, Італії.

Сьома Галина

Сьома Галина Степанівна 1969 року народження. Народилася в селі Козарі Рогатинського району, де проживає і працює в сільській бібліотеці. У вільний час займається вишиванням, продовжує династію своєї покійної бабці та матері Дячишин Юлії, яка все своє життя присвятила вишиванню, а також і прищипила любов до вишивки своїй онучці Марії Сьомі, а вона наданий час продовжує вишивати в пам’ять про бабусю.

Ліпська Марія

Ліпська Марія Петрівна народилася 1963 року в с. Козарі Рогатинського району. Працює домогосподаркою. Вишиває з дитинства, так як виросла в сім’ї вишивальниці. Дуже любить вишивати та в’язати. Вишивка це її хоббі. 

Даніва Олена

    Даніва Олена проживає в м. Надвірна. За фахом економіст, за посадою – бухгалтер-ревізор контрольно-ревізійного відділу ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Творчий щлях вишивальниці розпочала в 2009 р. Особливістю робіт є те, що майстриня сама конструює виріб, продумує його дизайн, кроїть, вишиває, а потім збирає у готовий виріб вишиті деталі. Є роботи повністю зібрані ручними швами,так, як це робили в сиву давнину наші предки.  Займається етнографічною діяльністю, вивчає  характерні особливості українських старовинних сорочок різних регіонів України (Полтавщина, Київщина, Гуцульщина, Покуття, Поділля, Полісся). Застосовує давні традиційні техніки, оздоблювальні і конструктивні шви і поєднує їх у виробах сучасного крою. Майстриня опанувала такі народні автентичні українські техніки вишивки : лиштва, гуцульська низинка, покутські техніки:  «довбане» та «позаглінне», поліське заволікання, полтавське вирізування, складні мережки: шабак, настил через прутик, настил по сітці, різні види змережувань та зубцювань тощо. Як майстер вишивки дебютувала  персональною виставкою 09 листопада 2012 р.  в стінах рідного Надвірнянського коледжу Національного транспортного інституту, де навчалася в 1993-1996 роках.
    20 травня 2014 року приймала участь в другому Прикарпатському фестивалі-конкурсі дизайну одягу за мотивами народного мистецтва «Весняні Акорди»   м. Івано-Франківськ.
   2013 року була включена до каталогу «Мистецька палітра Прикарпаття», де представлені відомі майстри народних промислів нашого краю.
   Протягом 2013-2015 рр. разом з майстрами з різних міст і сіл України  приймала участь у Всеукраїнському проекті.  В рамках проекту проводила майстер-класи у м. Києві та м. Львові. В травні 2016 р. в Музеї  історії  Надвірнянщини відбувалася персональна виставка Олени Данівої.
   Майстриня продовжує дослідницьку діяльність, вивчає шви і техніки, які ще мало досліджені і не достатньо висвітлені в друкованих виданнях, приймає активну участь в культурному житті рідного міста, проводить майстер-класи і  виставкову діяльність, бере участь в науково-практичних конференціях та просвітницьких заходах.
   Своєю творчістю популяризує українські традиції вишивання, заохочує вишивальниць до застосування в своїх роботах традиційних українських технік з метою їх широкого розповсюдження і відродження традиційної української вишивки з її регіональними особливостями. 

Бабій Марія Василівна

Бабій Марія (дів. Писар) народилася 30 червня 1978 року в селі Татарів (на той час Кремінці) Надвірнянського району Івано-Фанківської області. З 2001 року проживає в м. Івано-Франківську. Закінчила Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва ім. В. І. Касіяна (1993-1999), отримала диплом бакалавра за спеціальністю художник-майстер з художньої вишивки та моделювання одягу. В 2006 році закінчила Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника та отримала диплом з відзнакою бакалавра мистецтва (образотворче та декоративно-прикладне мистецтво). Приймала участь: у творчих виставках студентських робіт; у 2005 році – IV всеукраїнському конкурсі молодих дизайнерів одягу, взуття та аксесуарів "Новий колорит-2005"; 2006 році – у конкурсі ескізів "Український подіум". З 2012 року творчі роботи неодноразово подаються на обласні виставки в краєзнавчому музеї Івано-Франківська. В 2013 році майстриня прийняла участь у виїзній виставці в місті Щецин у Польщі, де отримала "Диплом за участь у XVII Днях української культури, та високу виконавську майстерність і професіоналізм". Перший прикарпатський фестиваль-конкурс в 2013 році приніс Марії Бабій третє зайняте місце між конкурсантами дизайну одягу в етно-стилі. В 2014 році на другому прикарпатському фестивалі-конкурсі виборола перше місце з колекцією вишитого одягу "Барви замріяних гір". Також відвідала міжнародну приватну виставку "Мистецтво вишивання об’єднує", яка відбулася в місті Париж у Франції, де представляла вишивку України. Роботи Марії Бабій внесені до книги "Бісерні прикраси Карпатського краю" (2015 р.), автор якої є відома майстриня по бісероплетінню Марія Чулак. Дві її  дипломні роботи внесені до каталогу "Автентика і час" (2003 р.).

Наталія Турчин-Синиця

Наталія Турчин-Синиця народилася в селі Стенівці Снятинського району Івано-Франківської області. Творить оригінальні вишивані полотна, застосовуючи різні техніки вишивки: хрестиком, гладдю, низинкою, мережкою, штапівкою, виколюванням – усе це виходить у неї витончено й елегантно. Інтелігентність, гарний смак, властиві Наталії Синиці, – це вроджені риси, що передаються з покоління в покоління.
    Пані Наталія та її донька Діана активно освоюють нову форму – вишивані обгортки для книжок, які символічно передають головну ідею авторського тексту. Мисткиня неодноразово брала участь у Всеукраїнському огляді творчості майстрів мистецтв, влаштовувала виставки у Чернівцях, Снятині, Ялті, Галичі, в нашому місті. Хоч би де працювала, створювала гуртки, навчала цього мистецтва інших. Підготувала й видала з вишивками гарну книжку “У вінок Кобзареві”.
    Наталія Синиця – майстриня оберегової вишиванки для якої характерні узори, вишиті на полотні темно-червоними, чорними й білими нитками. Орнамент на жіночих сорочках складався з повторюваності геометричних елементів. Пазухи та манжети рукавів прикрашалися здебільшого рослинним візерунком, до якого вводили ще й жовті, сині та зелені кольори. У яскравий геометричний і рослинний орнамент нині додають бісер, металеві блискітки, срібні та позолочені нитки, вишивають шовком, бавовняними нитками, ДМС та акрилоном.

Наталія Чабан-Кланіца

Наталія Чабан-Кланіца народилася 6 грудня 1983 року в селі Милування Тисменицького району. Початкову освіту здобула у Милуванській ЗОШ І-ІІ ст., а середню у Рошнівській ЗОШ І-ІІІ ст. Тисменицького р-ну. Навчалася в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника на факультеті філософії та релігієзнавства. На даний час працює у відділі літератури з мистецтва Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка.
    Вишивати п. Наталю навчила бабуся Анна Смеречук. Вона створювала надзвичайно гарні українські вишивки. «Коли я вишиваю, я відпочиваю від побутових проблем, я занурююся в захоплюючий процес, з любов’ю вишиваючи кожен хрестик, кожну бісеринку, створюючи красиві речі. За цим заняттям я можу провести цілий день, якщо мені дозволяють інші справи: основна робота, сім’я… Вишивати бісером – дуже захоплююче заняття. Не помічаєш, куди зникає час. Вишивка – це цікаво, стильно, сучасно і модно! Я люблю вишивати рушники, ікони і картинки, дуже хочу навчитися різних технік вишивки», зазначає Наталя Чабан–Кланіца.

Мар’яна і Христина Пархуць

Мар’яна і Христина Пархуць лауреати багатьох конкурсів народної творчості. Майстрині займаються вишивкою ікон бісером і нитками. Ікони почали виготовляти із відвідування дитячої студії декоративно-прикладного мистецтва при 18-й школі, де навчала їх Наталя Сергіївна Сізьоміна. Відтоді дитяче захоплення стало серйозною роботою. Ідеї вишивок народжуються інколи ніби зовсім випадково. Працюють над розробками вишивок для сорочок, прагнуть втілити власне бачення узорів, фантазують, щоб дійсно були ексклюзивні.
    Роботи сестер відомі далеко за межами Івано-Франківщини. Вони експонувалися на найрізноманітніших виставках, зокрема у Києві, Почаєві, Львові, Тернополі, де майстрині отримали благословення від митрополита Київського і всієї України блаженнішого Володимира. 2009 року їхня персональна виставка „Струни сакрального мистецтва” відбулася у відділі літератури з мистецтва обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка.
    Їхнім серцям і рукам справді можна довірити скарбницю народного надбання, яка передається від покоління до покоління. І спостерігаючи за ними, спілкуючись, переконуєшся, віриш, що вони не лише збережуть, а й примножать славу України.

Дрогомирецька Люба

Дрогомирецька Люба проживає у м. Івано-Франківську. Захоплюється національними звичаями і традиціями основою яких є, звичайно ж, вишиванка. Маючи кілька власних робіт, п. Люба взяла участь у численних виставках та експозиціях. Побачивши зацікавлення багатьох людей сучасними вишиванками, виконаних по старовинних взірцях, п. Люба почала підключати до роботи майстринь, які добре володіють різними техніками вишивання по домотканому полотні. А саме: хрестик, низинка, стебнівка, лічильна гладь та різні види мережок. У 2008 році заснувала майстерню української вишивки «Любава». Впродовж багатьох років сім’я п. Люби збирала різноманітну літературу, пов’язану з народно-прикладними мистецтвами, тому зараз сімейна колекція налічує близько двохсот примірників книг та альбомів різних світових видань з українською вишивкою. Саме ця бібліотека і є джерелом узорів, покрою та пошиття для вишитого одягу майстринями,  в розробці яких є багато нових моделей та узорів. Постійно виконуються й особисті замовлення з урахуванням всіх побажань замовника стосовно вишивки чи фасону. Майстерня «Любава» працює з такими тканинами як домоткане полотно (100% бавовна), лляне полотно українського або німецького виробництва, маркізет, сорочковий батист, натуральний шовк. В роботі використовуються нитки муліне DMC (Франція) та шовк. Можливі такі техніки вишивання: хрестик, низинка, лічильна гладь (білим по білому), стебнівка, а також різні види мережок.

Уманців Ганна

Ганна Уманців народилась на Тернопільщині у мальовничому селі Божків Бережанського району, проживає у с. Угринів Тисменицького району. В колекції Ганни Ілярівни – сорочки, картини, серветки, скатертини, рушники. Майстриня виготовляє й ексклюзивні речі, зокрема вишиває на шифоні. У своїх роботах п. Ганна використовує техніку «кручений шов», народна назва – «довбанка». Професійно вишиває як власні узори, так і традиційні народні. Ганна Уманців у когорті мисткинь відзначається високою філігранністю і техніки, й колористики. Ці роботи не сплутаєш з іншими, навіть коли сюжети, особливо на релігійну тематику, схожі, бо пані Ганна бачить світ у теплих відтінках безлічі природних кольорів.

    Серед досягнень майстрині: Диплом – всеукраїнська виставка аматорського образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, м. Київ (1999), диплом – учасника першого фестивалю „Галицька старовина" (2007). Грамоти: обласна звітна виставка декоративно-ужиткового мистецтва (1999), виставка до 187 річниці від дня нородження Т. Шевченка (2001), ІІІ регіональний фестиваль „Пісні Опілля", м. Рогатин (2001). Подяки: за активну участь у проведенні міських культурологічних заходів (2001-2002), міжнародний фестиваль „Родослав" (2001, 2009). Карпатський вернісаж (2007, 2008, 2009), подяка за участь в урочистостях та святковій виставці декоративно-прикладного мистецтва і малярства з нагоди 17 річниці Незалежності України (2008), подяка за участь в обласній виставці декоративно-ужиткового мистецтва присвяченій Великоднім святам (2008).

Соломко Надія

Надія Соломко народилася у Кам’янці-Подільському. За фахом – технік-електрик. В’язати навчилася у Білій Церкві, куди потрапила за направленням. Невдовзі переїхала до чоловіка на Прикарпаття. В’язала рідним і знайомим, організувала при надвірнянському клубі бурильників курси в’язання. Продовжила вчити цьому бажаючих і на Івано-Франківському радіозаводі, де згодом пропрацювала на АТС понад 20 років.

    Техніка, у котрій працює Надія Соломко, – єдина в Україні, переконують фахівці. Однак це видно і неозброєним оком – жінка творить в’язані картини. Техніка, яку всі використовують для створення одягу, пані Надія перевела у мистецьку площину. Як це вона робить, збагнути важко.

    Перша робота – двометрове полотно із зображенням Ісуса Христа. У техніці релігійних зображень за схемами доктора Блажейовського створила 21 оригінальний твір, левова частка яких відтворює біблійні сюжети. Це ікони “Богородиця”, “Плащаниця”, “Різдво Христове”, “Благовіщення”, “Богоявлення”, “Вербна неділя”, “Воздвиження Чесного Хреста”, “Стрітення”…

    Надія Соломко планує ще доповнити цю релігійну “серію” картинами “Воскресіння”, “Успіння Богородиці”, “Таємна вечеря”. Працює вона і над портретами Івана Павла ІІ, митрополита Андрея Шептицького, молодого Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, інших видатних українців. Програма ж максимум у жінки – 200 в’язаних полотен.

Свйонтек Ірина

Ірина Свйонтек – народилася 25 березня 1937 року у Львові. За фахом лікар-хірург, а за покликанням художник та етнограф. В 1970 році почала вивчати народні вишивки Івано-Франківщини по етнічних регіонах Карпат і Прикарпаття. В 1992 році відзначена обласною премією ім. Марійки Підгірянки «За великий вклад у відродження українського національного мистецтва – прикарпатської вишивки». З 2002 – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У 2011 році присуджено Премію ім. М. Гнатюка «досліднику-етнографу, збирачу-ентузіасту народної вишивки, за охорону та збереження нематеріальної культурної спадщини».
    Захопившись вишивкою, відвідувала фонди місцевих музеїв, їхала в села та на фольклорні фестивалі, і там або замальовувала або відфотографовувала спочатку на чорно-білий, а за ери нових технологій на кольоровий фотоапарат унікальні узори, комплекти й деталі традиційного одягу, що по святах носили сільські мешканці й городяни.
    За весь час Ірина Свйонтек зробила понад 60 тисяч оригінальних фотографій, на основі яких вже видала сім альбомів про узори вишивок Гуцульщини і Покуття Івано-Франківського регіону. Однак дослідниця не тільки фотографує, а й самостійно відшиває відзняті узори вишивок, які стають візуальними інструкціями для творчої роботи як початківців, так і досвідчених майстрів.