Крайник Марія Яківна

Крайник Марія Яківна народилася 16 листопада 1934 року в селі Велика Тур’я, була одною дитиною у батьків. Дитинство припало на неспокійні буремні роки. Батька за допомогу воякам УПА більшовики убили, з дому забрали все. Важко жилося овдовілій жінці з дитиною, люди боялись допомагати сім’ї «бандерівців». Мама Марії знову вийшла заміж за вдівця з п’ятьма дітьми, який також був у партизанці. І знову конфіскація майна. Злидні обсіли хату. Щоб вижити, Марія з 12-ти років почала найматися до людей працювати. У 21 рік Марія Яківна вийшла заміж. 38 років тяжко пропрацювала в колгоспі, 5 років доглядала хвору, прикуту до ліжка маму. Віра в Бога допомагала долати всі труднощі. Від 14 років вона співала в церковному хорі. А ще додавало їй сили і радості, коли бралася за вишивання.

Вишивці приділяла кожну вільну хвилину. І стала відомою у всій окрузі вишивальницею. У селі господині замовляли у неї кафтани, спідниці, запаски. Саме в техніці гаптування Марія Яківна набула досконалої майстерності. Гаптування потребує неабиякої майстерності, художніх здібностей та витримки, бо без цього не можна перенести узор на тканину олівцем, а потім вишити його. На жаль, ніхто вчасно не відкрив талант художниці у цій жінці. Йому було тісно у душі та він вихлюпувався у кольорах, формі, різноманітних композиціях.

20 січня 2005 року у Долинському музеї «Бойківщина» імені Тетяни та Омеляна Антоновичів відбулась персональна виставка її робіт. На виставку було відібрано понад сто робіт. А щоб показати усе, вишите її руками, не вистачило б, мабуть, приміщення всього музею.
 

Художник Катерина Тусик (Вінтонів), коли вперше побачила роботи Марії Яківни, вимовила: «та це справжня Катерина Білокур у вишивці». У відповідь почула від майстрині: «До такої роботи треба мати любов». Так, саме велика, сильна любов і віра допомогли цій жінці пережити всі негаразди, не зачерствіти душею і створити на полотні таку красу.
 

20 лютого 2015 року Крайник Марія Яківна відійшла у вічність.