Стринадюк Тарас Богданович

Народився митець 17 березня 1974 року в м. Косів. Закінчив Косівський технікум прикладного та декоративного мистецтва (тепер інститут). Хотів стати скульптором, тому студіювався на відділі художньої кераміки, хоч зі шкільних років вчився працювати по дереву, як дідо, як тато. Дідо був столяром, тато робив меблі та сувеніри, мама розмальовувала. Але дуже подобались як раз не такі речі повсякденного вжитку, а подобались речі старовинні, речі з історією, якими користувались наші предки, речі культурної та особливо духовної спадщини нашого регіону. Вирішив збирати, по можливості, такі старожитності, відновлювати їх, почав спілкуватись з любителями та знавцями антикваріату. 

У багатьох митців буває момент, коли вони, під сильним впливом якоїсь подіі, можуть кардинально змінити напрямки у своїй творчості. Одного разу, друзі-колекціонери запропонували пану Тарасу придбати старовинний хрест, який знайшли в комині, коли розбирали стару хату. Такої потужної енергетики він ще не відчував ніколи в житті. Це був момент духовного прориву, піднесення, доленосного переосмислення багатьох цінностей та моральних норм. А через деякий час зрозумів, що готовий не тільки реставрувати раритети та робити копії, а й власноруч створити ікону. 

Першою стала старозаповітна ікона Ісуса Христа. Далі були святий Миколай, вознесіння Господнє, Матері божої любляче серце, Неопалима купина, іменні ікони, сімейні ікони. Їх багато створено, і кожна має свою цікаву історію. 

Майстер робить ікони в глибокій молитві, не квапно, відчуває ікону, тісно з нею енергетично пов'язується, відключаючись від навколишнього світу. Працює в техніці пластичної різьби, намагається максимально відтворювати портретну схожість, використовує знання анатомії, будови тіла та пластики, набуті в часи, коли ще вчився на скульптора. Експериментує з різними техніками воскування дерева. Принципово не використовує ні лінійку ані циркуль, бо вважає, що в природі нема ідеальних лінії, вони живі , спеціально робить такі лінії, щоб вони не були рівні – по всій площині в одному стилі. Взагалі, для цього митця- чим складніша робота, тим цікавіша 

З роками колекція старожитностей збільшувалась з кожним роком, і пан Тарас вирішив створити музей сакрального мистецтва. Багато речей з колекціі вже бачили глядачі Франції, Канади, Греції та Чехіі. 

В експозиції музею старовинні хрести, ікони, відреставровані, або створені власноруч, давні різблені скрині, декоративні тарілки, глечики, печні кахлі народного майстра Олекси Бахматюка, копія рицарських обладунків, сокири,та ще багато цікавих речей, про кожну з яких господар розповість цілу історію. Цей затишний музей-невеликий, але дуже цінний острівець, для тих, хто не нехтує нашою культурою, традиціями, цікавиться ними, там є на що подивитись та про що послухати.