Нелегким був його шлях до мистецьких вершин, але наполегливість, бажання досконало оволодіти багатьма техніками різьби допомагали долати труднощі.
У 1939 році, відразу після утворення у Косові артілі «Гуцульщина», І.В.Балагурак став одним із перших її різьбярів, а через 20 років, як один із кращих майстрів, перейшов працювати до Косівських художніх майстерень (тепер Художньо-виробничий комбінат Художнього фонду, створений при відділенні Спілки художників України).
Якщо перші твори митця ще значно перевантажені інкрустацією, то в пізніших його роботах переважає чиста, тонка «суха» різьба з незначною кількістю традиційних елементів гуцульської орнаментики. Високі культура й техніка виконання твору, знання технології обробки матеріалів поставили косівського майстра в ряд із відомими різьбярами Прикарпаття.Чимало місця в творчості І.В.Балагурака займають портрети Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника, Л. Українки. Нерідко вдавався митець і до сюжетних композицій. В основному це роботи за мотивами поезії великого Кобзаря.
У своїй творчості різьбяр використовував різні породи дерева, але найулюбленішим його матеріалом була груша. Вона зручна для обробки, має гарну фактуру. Різноманітні твори митця й за призначенням: тарелі і шкатулки, тематичні панно й альбоми, рахви й таці, куманці й плесканці, бочівки і цукорниці, топірці й палиці, миски й люльки.
Художні вироби Івана Балагурака здобули широке визнання. Митець удостоєний диплома «Майстер золоті руки». Кращі роботи митця зберігаються в музеях Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Львова, Києва, Ленінграда, Москви.
Його твори експонували в Австрії, Болгарії, Франції, Швейцарії, Польщі, Америці, Чехословаччині, Монголії, Югославії, Канаді.
Немає коментарів:
Дописати коментар