середа, 4 вересня 2019 р.

Федів Ярослава Іванівна

Ярослава Іванівна народилася 25 липня 1932 року на Тернопільщині. На Івано-Франківщину привела доля: у часи Другої світової війни родина стала заручника У 1944 році батьки із неповнолітньою Славою приїхали до Надієва Долинського району в надії на мирне життя. А там, на Тернопільщині, залишилася батьківська хата, господарство земля. Усе починали спочатку, дякували за підтримку новим односельчанам.
Славка – так її кликали вдома – навчилася вишивати від матері. Рушники, сорочки, постіль, скатертини. Придане собі приготувала сама. Вийшла заміж, народила двох дітей. Життя було важке – працювала в колгоспі: на полі під пекучим сонцем, у коморі із випарами хімії, на швейній – у дві зміни. Розрадою була вишивка. А ще Ярослава Іванівна любила куховарити: такий хліб, як пекла вона, не міг удати ніхто. Пишними виходили короваї та калачі на весілля. Роки йдуть, здоров’я підводить. Але життя пенсіонерки яскравішає її роботами. Ще й досі вона, прабабуся семи правнуків, вишиває: до церкви – рушники й хоругви, онукам – картини й образи, маленькі подушки-ясіки. Життя проходить у роботі, а вишивки залишаться надовго на спогад про невтомні руки майстрині.



Немає коментарів:

Дописати коментар