понеділок, 1 квітня 2019 р.

Веклин Марія Юріївна

Веклин Марія Юріївна народилася в с. Кропивник 7 грудня 1951 року. Навчалася в Кропивницькій школі. У 1966 році вступила до Закарпатського лісотехнічного технікуму. Працювала у Вигодському лісокомбінаті. З 1973 року працює в бібліотеці села Кропивника. У 1987 році заочно закінчила Калуське культурно-освітнє училище. «В сім’ї було четверо дітей. Батько працював лісорубом, а мама доглядала дітей і займалася господарством. Мама любила вишивати і змалку мене разом з молодшою сестричкою навчала цього ремесла. Малою випасала корову і брала з собою клаптик полотна та голку і вишивала. Спочатку вишивала серветки, потім різні картини природи». Коли вже мала Марія навчилась добре вишивати, почала вишивати рушники і сорочки. Сама вигадує узори. Вишиває хрестиком, гладдю, бісером. Марія Юріївна створила багато узорів для сердаків, плахт, сорочок, серветок. В бібліотеці навчає вишивати молоде покоління, відвідує гурток «Умілі руки», що діє при школі, і ділиться досвідом своєї майстерності. Її вишиті роботи неодноразово представлялись на сільських та районних виставках народної творчості.

Шиян Тетяна Михайлівна

Шиян Тетяна Михайлівна народилася 24 листопада 1965 року в с. Гошів. Вчилася у місцевій школі. У 1980 році після закінчення школи вступила до Берегівського профтехучилища на спеціальність кравець верхнього одягу. Училище закінчила з відзнакою.  Працювала  на  Долинській  швейній  фабриці.  1984 року вийшла заміж, виховали з чоловіком трьох дітей. Працює у Гошівській школі секретарем-друкаркою. З дитинства любила вишивати.  Вишиває  багато:  для  церкви  фани,  скатертини, рушники, для священиків фелони. Свої роботи дарує для рідних та друзів, безліч робіт вишила на замовлення в Польщу.

Радухівська Ірина Миколаївна

Радухівська Ірина Миколаївна народилася 19 січня 1953 року в с. Гериня. 1970 року закінчила Болехівську середню школу. Свій трудовий стаж почала 1971 року в Тисівській сільській бібліотеці, де відпрацювала чотири роки. У 1975 році була переведена в Геринську сільську бібліотеку. У 1986 році закінчила Калуське культурно-освітнє училище. В дитинстві любила спостерігати за мамою, коли та вправно вишивала хрестик за хрестиком на полотні. Потім почала і сама вправлятись з голкою. І вже без вишивання не могла прожити і дня. «Вишивання стало для мене як вишиванотерапія, таке собі хобі, коли без цього не можеш», – признається майстриня. Вишивала багато: подушки, штори, рушники, серветки. Вся хата у вишитих її руками роботах. А ще вишивала для своїх дітей, а їх у неї троє, а тепер в її вишиванках ходять внуки. Багато вишила робіт для церкви в рідному селі.

Теренчин Ольга Григорівна

Теренчин Ольга Григорівна народилася 25 серпня 1962 року в м. Караганда в родині репресованих. Батько був політв’язнем, засуджений за приналежність до ОУН-УПА, а мама була вивезена в Караганду у 1947 році. Батьки змалечку прививали дітям (їх було четверо) любов до України, в хаті розмовляли тільки українською мовою, а для практикування в мові передплачувались українські журнали.
Ольга Григорівна від народження інвалід, у неї рідкісна хвороба (вроджена ламкість костей), до 16 років вона не ходила, а потім почала пересуватися на милицях.
Дівчина старанно навчалась у школі, вчителі займались індивідуально вдома. Закінчила 8 класів. Батько марив Україною і після виходу на пенсію у 1979 році родина переїхала жити в с. Новоселиця.
Розрадою для Ольги були книги, музика і вишивка. Вишивати навчилась від мами. У родині зберігаються старі рушники, скатертини, вишиті мамою ще в далеких 50-60 роках.
Не зважаючи на безліч складних операцій після переломів, Ольга Григорівна не втрачає життєвого оптимізму. Вона співає в церковному хорі, знає багато пісень та коломийок.
Від 2003 року проживає з чоловіком у с. Пациків. Після чергової операції майже не ходить, права рука погано зрослася, але Ольга Григорівна вперто не піддається хворобі, бере в немічні руки полотно і голку та вишиває: рушники, сорочки, блузки, серветки. Вишиває на замовлення та багато своїх вишивок роздаровує рідним та близьким.

Приймак Ярослава Олексіївна

Приймак Ярослава Олексіївна народилася 15 березня 1956 року в с. Пациків. В 1972 році закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут по спеціальності вчитель фізики і математики. Працює у Вигодській середній школі вчителем трудового навчання. Ярослава Олексіївна – організатор і керівник шкільного музею «Бойківський побут та вишивка» та гуртка «Етнографічне краєзнавство». За дослідницьку роботу з питань аналізу символів-мотивів бойківських орнаментів у 2003 році нагороджена Президентом України іменним годинником. Вона є переможцем 3-х етапів  конкурсу «Україна  вишивана»,  нагороджена  грамотами Міністерства освіти та культури. Бере активну участь у культурно-мистецькому    житті Вигоди, багато років грає у Вигодському народному аматорському театрі. З дитинства займається рукоділлям: вишивка, гачкування, макраме, малює писанки. Проводить екскурсії в шкільному етнографічному музеї, для якого багато років збирала експонати по селах Вигодського куща. Видала книгу «Оберіг і благословення», в якій розповідається про символи української та бойківської вишивки. Весь свій вільний час присвячує улюбленій справі – вишивці і цьому мистецтву навчає своїх вихованців.